Нідерландська вимова (uitspraak): g, ui, eu і звуки, яких немає

Оновлено:

Uitspraak — вимова — та сторона нідерландської, про яку ходить найгірша слава. Про горловий звук g чув кожен. Але українець починає тут у кращому становищі, ніж думає: саме той звук, який найбільше мучить англомовних, в українській уже є.

Нідерландське g і ch — це приблизно українське х, вимовлене глибше й з більшим тертям. Для того, хто говорить англійською, іспанською чи французькою, цей звук доводиться ставити з нуля. Для тебе — ні. Справжньої роботи вимагають інші речі: два-три звуки, яких в українській немає зовсім, довгота голосних і наголос.

Нідерландські звуки й українські відповідники

Написання Близький український звук Приклад
oe у boek (книга), goed (добре)
ie і niet (не), zien (бачити)
j й ja (так), jij (ти)
w в water (вода), wonen (мешкати)
g / ch х, глибше й із тертям goed, acht (вісім)
ij / ei близько до ей, рот трохи відкритіший mijn (мій), klein (малий)
uu, u у відкритому складі немає — див. нижче muur (стіна), nu (зараз)
eu немає — див. нижче neus (ніс), deur (двері)
ui немає — див. нижче huis (дім), uit (назовні)
sch с + ch, не «ш» school (школа), schrijven (писати)

Є місця, де два написання дають той самий звук: ij та ei читаються однаково, g і ch у більшості мовлення теж. Яке з них писати — це питання правопису, а не вимови.

Три звуки, яких в українській немає

uu / u (як у muur, nu). Довгий звук між українськими [у] та [і]: складаєш губи для «у», а язик тримаєш у положенні для «і». Саме цей звук українці найчастіше замінюють простим «у» — і тоді nu («зараз») звучить як noe.

eu (як у neus, deur). Той самий принцип, тільки нижче: губи округлені, як для «о», а язик — як для «е». В українській такого немає, тому звук доводиться ставити свідомо. Замінити його на «е» або «йо» — найчастіша підміна.

ui (як у huis, uit). Найчужіший голосний нідерландської. Рот відкриваєш трохи ширше, ніж для «eu», губи тримаєш округлими й зводиш у бік «uu»; виходить щось близьке до «ой», але відкритіше. Huis — це ні «хус», ні «хаус»; це між ними. Цей звук майже неможливо вивчити з опису — його вчать на слух.

І одна пастка написання. Дивлячись на sch, дуже природно прочитати «ш», як у німецькій чи польській. У нідерландській звука «ш» немає взагалі, а sch — це s + ch: school звучить як «с-хоол». Виняток один: у кінці слова -isch читається як «іс» — praktisch «практіс».

Довгі й короткі голосні

В українській довгота голосного значення не змінює; у нідерландській — змінює постійно:

Короткий Довгий
man (чоловік) maan (місяць)
zon (сонце) zoon (син)
bom (бомба) boom (дерево)
pet (кепка) peet (хрещений батько / мати)

Тягнути довгий голосний виразно спершу здається українцеві перебільшенням. Це не так. Maan, сказане коротко, у нідерландському вусі стає man. Навчитися чути цю різницю — водночас перший крок у роботі над слуханням.

Ненаголошений e: звук, який треба послабити

У ненаголошеному складі нідерландське e здебільшого не є повним «е», а слабким і коротким звуком; у лінгвістиці його називають schwa. Найближче до нього — коротке розслаблене українське «и», але головне тут інше: українська вимовляє голосні повно й виразно, а цей звук треба свідомо послабити. De звучить майже як «ди», lopen — «лопин», gemaakt — «химаакт». Вимовляти ці місця повним «е» — означає звучати так, наче ти читаєш із книжки.

Кілька закінчень читаються не так, як виглядають на письмі:

Написання Приблизне читання Приклад
-en «-ин»; кінцеве n здебільшого зникає lopen «лопи(н)», maken «маки(н)»
-ig «-их» prettig «претих», weinig «вейних»
-lijk «-лик» eigenlijk «ейхинлик», duidelijk «дойдилик»
-tie у більшості слів «-ці» informatie «інформаці», politie «політці»

-lijk особливо важливе: побачивши на письмі ij, прочитати «ей» дуже природно, але в цьому закінченні ij переходить у звук «и». Eigenlijk («насправді») — одне зі слів, які ти чутимеш найчастіше.

v, z, w і r

  • v і z. У більшій частині Нідерландів початкові v і z вимовляють майже глухо: vader наближається до «фадер», а zon — до «сон». Чітке українське «в» чи «з» теж зрозуміють; але коли слухаєш, не дивуйся, що чуєш «ф» і «с».
  • w. Близьке до українського «в», тільки верхні зуби торкаються нижньої губи легше. Вимовити його українським «в» зрозумілості не псує.
  • r. Єдиного r у нідерландській немає: його вимовляють кінчиком язика (як українське «р»), горлом, а в кінці складу — м’яко, як в англійській. Українське «р» правильне всюди; змінювати його не потрібно.

Тренування на схожих звуках

Найпродуктивніше тренування вимови — пари слів, які відрізняються одним звуком. Спершу послухай, потім скажи, перебільшуючи різницю, а потім запиши себе й перевір:

Різниця Пара Значення
ie / ee bier / beer пиво / ведмідь
oe / oo boer / boor селянин / свердло
eu / oo deur / door двері / крізь
u / ui vul / vuil наповни / брудний
ij / ui lijk / luik труп / люк
ou / ui zout / zuid сіль / південь

Розрізняти ij та ui особливо важливо: обох в українській немає, а коли їх плутають, значення змінюється повністю.

Наголос: перший склад

В українській наголос рухомий і може стояти де завгодно: кни́га, книжки́. У нідерландській він стоїть на першому складі кореня: NE-der-lands, WER-ken, AF-spraak. Поставити наголос «на слух», як вийде, — означає зробити слово невпізнаваним навіть тоді, коли всі звуки правильні.

Є група слів поза цим правилом, але вона регулярна: у словах, що починаються на be-, ge-, ver-, her-, ont-, ці префікси наголосу не беруть, і він переходить на наступний склад: be-TA-len, ver-GE-ten, ge-BRUI-ken.

Мелодія речення і злиті звуки

Правильно сказати слова — половина справи. Друга половина — мелодія:

  • Розповідне речення в кінці знижується: Ik woon in Utrecht. ↘
  • Питання на «так/ні» в кінці підвищується: Woon jij in Utrecht? ↗ Питання в нідерландській робить місце дієслова, але мелодія його підтримує — так само, як українське «Ти живеш в Утрехті?» без жодної частки.
  • Питання з питальним словом (waar, wanneer, hoe) здебільшого завершується зниженням: Waar woon je? ↘

У мовленні слова зчіплюються, і частина звуків змінюється. Найчастіше ти почуєш: heb je — «хеп йи», ik ben — «к бен», wat is dat — «ватиз дат». Вимовляти їх окремо, за написанням, не є помилкою, але щоб упізнавати їх на слух, вухо має звикнути до цього зчеплення; деталі — на сторінці про слухання.

Назвати своє ім’я по літерах у телефоні

Одне з речень, які ти чутимеш найчастіше в телефоні, банку чи муніципалітеті: Kunt u dat spellen? (Чи можете назвати по літерах?) Щоб назвати по літерах українське ім’я, потрібно знати нідерландські назви літер. Ось ті, що читаються не так, як очікує українець:

Літера Нідерландська назва Примітка
a «аа»
c «сее»
e «ее»
g «хее» (горлове) не «ґе»
h «хаа»
i «іі»
j «йее» не «джей»
k «каа»
q «кю»
u «ю» не «у»
v «вее»
w «вее» (губно-зубне)
y «ей» або «і-грек»
z «зет»

Тут тобі простіше, ніж багатьом: твоє ім’я в паспорті вже записане латиницею, тому вигадувати написання не доведеться — просто назви по літерах той варіант, що в документі. Варто лише заздалегідь потренувати сполуки, які в транслітерації трапляються часто: kh, ch, sh, ia, iu. І не переплутай назви двох літер, на яких помиляються найбільше: u — це «ю», а g — горлове «хее».

Як тренуватися

Вимова — це м’язова пам’ять. Знати правило недостатньо; рот має зробити той рух сотні разів. Три найдієвіші способи:

  1. Послухай, повтори, запиши, порівняй. Послухай коротке речення, повтори вголос, запиши себе і прослухай два записи підряд. Місце, де ти чуєш різницю, і є місцем для роботи.
  2. Тіньове повторення. Повторювати за записом водночас із тим, хто говорить, тренує і звуки, і мелодію речення разом; як це робити, описано на сторінці про говоріння.
  3. Вчи слово разом зі звучанням. Нове слово вчи не лише в написанні, а й на слух. Виправити слово, завчене з неправильною вимовою, значно важче, ніж вивчити його відразу правильно.

Чотиритижневий план вимови

Тиждень Що робиш Для чого
1 Щодня бери два звуки з таблиці вище: послухай, повтори, запиши. Окремі звуки
2 Працюй із парами схожих звуків; скажи їх другові, нехай угадає, яке слово. Різниці, що змінюють значення
3 Щодня познач наголос у п’яти нових словах і прочитай їх уголос. Звичка наголосу
4 Зроби тіньове повторення за коротким записом: той самий темп, та сама мелодія. Зібрати звуки в речення

Вимова на іспитах

В inburgering і Nt2 окремої частини з вимови немає. Вимову оцінюють у межах іспиту з говоріння, і головне питання там одне: чи зрозуміло те, що ти сказав? У Nt2 завдання з говоріння ти кажеш не людині, а мікрофону; той, хто слухає запис, не бачить твого обличчя й не може перепитати. Тому чітка вимова на іспиті важливіша, ніж у побуті.

Акцент — не мінус. Той, хто говорить з українським акцентом, але розрізняє звуки, цілком зрозумілий; а той, хто каже man замість maan, може бути зрозумілий неправильно. Про загальну будову системи іспитів — у путівнику inburgering.

Перевір себе

1. На якому складі наголос у слові betalen?

be-TA-len. Префікс be- наголосу не бере.

2. Як читається eigenlijk?

Приблизно «ейхинлик». Закінчення -lijk читається не «ейк», а «лик».

3. School: «школ» чи «с-хоол»?

«С-хоол». Sch = s + горлове ch; звука «ш» у нідерландській немає.

4. Що ведмідь: bier чи beer?

Beer — ведмідь, bier — пиво. Ee — довге «е», ie — «і».

Як вимову вчать у Taalnest

В уроках є крок повторення за зразком: приклади речень уроку ти слухаєш нідерландським голосом і повторюєш уголос. Мета цього кроку — привчити рот до звуків і ритму нідерландської. Якщо додати до нього запис власного голосу й порівняння зі зразком, ти застосовуватимеш перший із методів вище на кожному уроці.

Часті питання

Я не можу вимовити нідерландське g. Чи буде мене зрозуміло?

Тут тобі пощастило більше, ніж іншим: українське «х» уже дуже близьке до нідерландського g, і сказане так слово зрозуміють. Проблема була б у протилежному — вимовити його як українське «ґ»: тоді goed стає «ґуд» і слово може стати невпізнаваним. Тобто мета — не ідеальний горловий звук, а рух у бік «х».

Чи інша вимова в Бельгії?

Так. У фламандськомовних регіонах g м’якше, а частина голосних відкритіша. Обидві вимови — правильна нідерландська. Найпрактичніше — привчати вухо до тієї, яка звучить там, де ти живеш.

Чи треба повністю позбутися акценту?

Ні. І в побуті, і на іспиті міра — зрозумілість. У мові, вивченій у дорослому віці, акцент здебільшого залишається, і це не недолік. Значно продуктивніше витратити сили на звуки, які змінюють значення — довгі й короткі голосні, ui, ij — і на наголос.

Чи можна вивчити вимову самому?

Великою мірою так, але власному вуху важко довіряти: у себе в голові ти чуєш правильний звук. Саме тому записувати себе й слухати поряд зі зразком — обов’язково. Якщо є можливість, попросити нідерландця послухати кілька твоїх слів і сказати «зрозуміло чи ні» — найшвидший зворотний зв’язок. А вміти розрізняти ті самі слова на слух — це перший крок до того, щоб вимовляти їх правильно.

Які літери читаються не так, як очікує українець?

Короткий список: u («ю»), g і ch (горлове «х»), j («й»), oe («у»), eu (немає в українській), ie («і»), ij/ei (близько до «ей»), ui (немає), sch («с» + «х») і ненаголошений e (слабке «и»). Більшість інших літер читається близько до українського звука. А різниця довгих і коротких голосних від окремих літер не залежить — вона діє в кожному голосному.